Вживане авто легше купити взимку

Попит на малолітражки на вторинному ринку в холодну пору року традиційно падає. Вважається, що взимку в ціні повний привід. Але сезонне "замерзання" цін на "недопривідні" моделі - не єдина причина для купівлі такого авто саме зараз.

Що ж пропонує сьогодні ринок старих вітчизняних авто з колісною формулою 4×2 в сегменті до $4500? Зазвичай попит на такі машини помітно активізується навесні, напередодні дачно-відпускного періоду. Але варто мати на увазі, що саме на цій хвилі обмінюють на хороші гроші "підубитих" за зиму кандидаток у категорію "смітник". Тому стару вітчизняну машину має сенс брати саме на початку зими.

Перший шлях - купівля авто у знайомих. Тут є можливість отримати більш-менш достовірну інформацію про його пробіг, стан, юридичне минуле і сьогодення. Але якщо вам розповіли не все або приховали принципові моменти, образа буде докучати довго. Але це залежить від кожного конкретного випадку.

Ринок - найбільш ризикована зона пошуку. Можна купити абсолютно чисту, чесну машину з хорошими даними. При цьому концентрація "темних конячок", особливо у верхній частині цінового сектору, тут дуже висока. Обмежений для ухвалення рішення час, лиск і блиск ретельно відполірованого кузова, виверти продавців і жага володіння "новою старою" машиною можуть помутити розум навіть цілком тверезомислячого покупця і змусити прийняти необдумане рішення.

Однак ринок дуже і дуже зручний як "тренувальний полігон" з відпрацювання навичок огляду машин і пошуку дефектів.

І, нарешті, періодика, що публікує інформацію про продаж авто.  Відкривши будь-який номер газети приватних оголошень, можна виявити тисячі пропозицій з продажу машин цікавого для нас діапазону цін і марок. Переважна більшість із них, якщо вірити надрукованому, перебувають у "хорошому", "дуже хорошому", "відмінному" та "ідеальному" стані. Наскільки це відповідає дійсності - доведеться з'ясовувати під час численних зустрічей з продавцями і ретельних оглядів.

Зовнішня пишність автомобіля, що виблискує натертими боками, може виявитися ширмою для "вбитого" або "важко хворого" авто.

За попит не б'ють

Кузов потрібно дивитися при денному світлі, заздалегідь запитавши дозволу у власника "помацати" гумові ущільнювачі. Тут або дозволяють, або відразу скидають ціну, або... дивимося іншу машину. Слабкі місця "зубил" (сімейство ВАЗ-2109) - місця під ущільнювачами стекол, краї крил, місця стиків передніх стійок із дахом, арки коліс, пороги, п'яті двері. Відкрийте багажник, загляньте під пластикові килимки, бічні пластмасові панельки. Присутній на металі заводський "антикор" - добре. Сліди втручання, як правило, прекрасно видно. Іржа на рівних поверхнях, на стиках - наслідки подряпин, ударів та іншого. Неграмотне рихтування і фарбування, передпродажний ремонт видають себе упередженому погляду. Навіть наїзд на бордюрний камінь може залишити шрами. Якщо погнутий шрус при цьому міняється, то дах - невеликою опуклістю на ребрі - нагадуватиме про те, що трапилося, все подальше автомобільне життя. Жорсткість кузова тут - поняття складне. Загляньте під машину, загнавши її на підйомник або яму. Відмінний зовнішній вигляд може суперечити слідам ударів по днищу, патьокам масла на коробці передач, на днищі за мотором. Наявність антикору та іржі визначається візуально.

Двигун зобов'язаний завестися відразу, незалежно від того, гарячий він чи холодний. З-під відкритого капота не повинно в жодному разі пахнути бензином. "Масло" на об'єм, колір і запах перевіряють, крім дослідження поверхні щупа, заглядаючи в корпус повітряного фільтра. Хитрий продавець може заздалегідь заглянути туди. Тому попросіть його покататися на машині "з вітерцем". Нормальний на вигляд мотор за пів-МКАД у режимі 100-150 км/год раптом "виплюне" в "каструлю" ненормативних 50 грамів масла. Компресія міряється за 200 рублів у найближчому автосервісі. Її розкид більше одиниці по циліндрах (наприклад, "8-12-9-10") не є добре. Тосол, як відомо, синьо-зеленого кольору. Якщо в бачку хлюпається бура водичка, та ще й з масляними плямами, то найімовірніше мотор перегрівали, можливо, неодноразово. Свист з-під капота свідчить про несправну помпу або недостатній натяг ременя, що її приводить.

П'ятиступінчасті "коробки" передньопривідних вазівських моделей страждають утрудненим (згодом) увімкненням першої передачі і... "музикою" механізмів. Але якщо "хрумтить" вмикання задньої передачі - не варто відмовлятися від вподобаного екземпляра. Багато хто їздить із цим роками. Вичавіть зчеплення - якщо якісь звуки зникли, значить, у вузлі є проблеми. Прокатайтеся, подивіться, як машина зупиняється, як великий вільний хід педалі, коли гальма "схоплюють". Присутня вібрація під час гальмування - дивись стан гальмівних дисків, колодок і барабанів. Оцініть стан гальмівних шлангів, магістралей, працездатність гальмівних циліндрів і вакуумного підсилювача. Усе електричне зобов'язане вмикатися, спалахувати, повертатися і бібікати. Стартер - впевнено крутити колінвал. На б/в машинах часто горить наполовину лампа зарядки акумулятора. За десятки тисяч пробігу волога і сіль погано діють на реле-регулятор напруги і діодний міст генератора.

Нарешті, покермуйте автомобілем на майданчику - нічого не чути? Якщо так, то вилазимо уточнювати, чи зачіпає колесо за підкрилок, чи шрус проситься на звалище.

"Класичний" підхід

Вибір вазівської "класики" крім звичайних тестів на "битість-фарбованість" має свої особливості. Килимове покриття в салоні має бути доволі чистим. Ущільнювачі дверей - рівні. Сидіння - не просидженими. За прийнятного (40-50 тис. км) пробігу накладки на педалях мають бути цілі. Якщо написи на кнопках у салоні сильно стерті, то пробіг явно занижений. Якщо ж усе натякає на те, що в автомобіля справді невеликий пробіг, то можна досліджувати її далі. Як і у випадку з передньопривідними, оцінюємо стан двигуна, рульового управління та трансмісії. Особливості заднього приводу вимагають "прослуховування" на ходу редуктора заднього моста - він не повинен ніяк про себе повідомляти. Хрестовини кардана не повинні "цокати" під час рушання і перемикання передач. Підшипникам маточин, як і зчепленню, гудіти на ходу не належить.

У випадку з уживаною "Волгою" специфіка вибору за принципом - "був би кузов у порядку, а решта лікується" - проявляється як ніколи яскраво. На "баржі" треба проїхатися і послухати, чи не стукає десь щось. Все тихо - машина в порядку. Відносно, звісно, - проблемні місця попередній господар або вже "вилікував", або вже нічого не відвалиться. Про сліди ударів та іржу повторюватися, мабуть, не варто. Бажано купувати авто не старше 2001 року випуску, коли на ГАЗі запрацювала імпортна фарбувальна лінія. Подивіться на двигун.

Він підозріло чистий? Від покупки краще утриматися. Патьоки масла допускаються, але не у вигляді крапель і калюж. Рульове управління при енергійному погойдуванні не повинно стукати. Не вітаються скрипи і стуки при вертикальному і поперечному розгойдуванні машини. Стан кузова можна оцінити, піднявши машину на домкраті до відриву колеса від землі. Якщо дверцята відчиняються тільки під час натискання або вимагають, щоб їх злегка піднімали в цей момент, - кузов втратив колишню жорсткість. На швидкості 80-100 км/год авто намагається самостійно змінити смугу руху - попереду реанімація запущеної передньої підвіски.